Власник підприємства або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) зобов’язаний виплачувати зарплату працівнику, з яким уклав трудовий договір (ст. 21 КЗпП). Винятків із цього правила немає. Обов’язку із виплати зарплати не позбавляє й ситуація, коли підприємство не провадить діяльності.
Керівник підприємства (далі — директор) — це також працівник, із яким уклали трудовий договір/контракт. Тож безоплатна робота директора, навіть за його згоди, є порушенням законодавства про працю.
Невиплата зарплати директору — це недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Відповідальність передбачена і для винних посадових осіб, і для підприємства в цілому як для юридичної особи. Посадова особа, винна у вчиненні правопорушення, — у цьому випадку це сам директор.
На перший погляд, ситуація — доволі дивна. Директор не отримував зарплати й працював не покладаючи рук, натомість буде покараний за альтруїзм. Однак кожна медаль має зворотний бік. Директор як посадова особа допустив пору...
