Кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10%. Роботодавці/фізособи, які використовують працю менше ніж 10 працівників, можуть укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом (ч. 3, 4 ст. 21-1 КЗпП).
КЗпП не врегульовує, як діяти роботодавцю, який через звільнення працівників перевищить ліміт дозволених договорів із нефіксованим часом. Очевидно, роботодавець має:
- прийняти на роботу необхідну кількість працівників за звичайними трудовими договорами;
- або укласти звичайний договір, наприклад, з неповним робочим часом із працівником чи працівниками, що працюють із нефіксованим часом;
- або звільнити працівника, що працює за договором з нефіксованим часом, якщо таку підставу містить трудовий договір.
Трудовий договір із нефіксованим робочим часом може встановлювати додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, т...
