Так, у кадровій практиці може трапитися і така неймовірна, на перший погляд, ситуація. Приміром, якщо працівника звільнили з ініціативи роботодавця, а через нетривалий час знову прийняли.
У разі звільнення працівник отримує грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, щоб покрити заборгованість, роботодавець відраховує із зарплати кошти за дні відпустки, що надали в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки).
Перелік випадків, коли при звільненні не утримують кошти за дні відпустки, що надали авансом, визначає частина 2 статті 22 Закону про відпустки та стаття 127 КЗпП.
